Фізика та астрономія в школі

Ринкова економіка потребує максимального розвитку дітей з різним рівнем здібностей. Реалізація такої ідеї можлива лише тоді, коли в школі в повній мірі буде використана диференціація навчання: рівнева і профільна. Тільки вони зможуть забезпечити індивідуальний розвиток кожної дитини – майбутнього громадянина вільної України.

Рівнева диференціація почалась з того, що було складено програми трьох рівнів (рівень стандарту, академічний та профільний). Враховуючи свої здібності, нахили, інтереси, учні дістали право і змогу обирати обсяг і глибину засвоєння конкретного матеріалу. Наміри були добрі у теоретиків диференціації,але не до кінця продумані ні організаційно, ні методично, ані юридично.

Скажімо, як можна поділити клас на динамічні групи, котрі на протязі одного дня весь час змінюються і якісно, і кількісно при переході від одного навчального предмета до іншого?

У якому журналі вести облік успішності: класному чи предметному? Що краще – трійка в сильній групі, чи п’ятірка у слабкій? Як юридично закріпити навчання в групах різної складності? Як видно в вищесказаного рівнева диференціація породила більше запитань, ніж дала відповідей. Як ми б не назвали нове віяння в педагогіці: оптимізація чи індивідуалізація, гуманізація чи диференціація, або якась інша ...ація, поки в державі не будуть задіяні реальні стимули до навчання – ніяких помітних зрушень в цій галузі суспільного буття не буде.

Виходячи з вищесказаного реалізація диференціації в нашій школі знаходиться зараз на низькому рівні. Я маю на увазі перш за все рівневу диференціацію, бо профільна з швидким розвитком мережі ліцеїв і гімназій іде вперед в своєму розвитку. Вчитель залишився майже наодинці з проблемами, які були нав’язані згори.

Хочу сьогодні акцентувати свою увагу на диференціації при розв‘язування фізичних задач.

На складність задачі повинні впливати всі фактори, які потребують затрати певного часу. Цей фактор особливо відіграє велику роль при виконанні контрольних робіт, задач на олімпіадах, конкурсних екзаменах. Час витрачається на скорочений запис умови задачі, на перевід фізичних величин з одних одиниць в інші, на виконання малюнка, відшукання величин в таблицях (як фізичних так і математичних), відшукання потрібної формули для початку розв’язування задачі, а також на підстановку інших формул. Може так статися,що треба розв’язувати лінійне або квадратне рівняння або ж систему рівнянь. Далі треба перевірити розмірність знайденої величини і обчислити відповідь.

Враховуючи все вище сказане я прийшов до створення такої шкали складності задачі:

1. запис в скороченій умові однієї фізичної величини -0,5бала

2. перевід одиниць фізичних величин в систему СІ -0,5 бала

3. малюнок -0,5 бала

4. відшукання величини в таблиці – 0,5 бала

5. відшукання потрібної формули -1 бали

6. підстановка однієї формули -1 бали

7. розв’язок лінійного рівняння - 1 бали

8. розв’язок квадратного рівняння, або системи рівнянь -2 бали

9. перевірка розмірності одержаної відповіді -1 бали

10. обчислення відповіді -1 бали

Ця шкала не є верхом досконалості, а тільки першою спробою хоч якось впорядкувати задачі з фізики менш більш об’єктивно за їх складністю. Вона може дати цікаві результати вже на перших порах. Так при допущенні помилки під час математичних обчислень оцінка не може бути суттєво знижена, всього на 1 або 2 бали, що є небагато відносно загальної кількості балів задачі. Невелику кількість балів набере навіть тоді, коли напише скорочену умову задачі.

Як би там не було, такий підхід в оцінюванні задач більш гуманний і об’єктивний в порівнянні з традиційним, коли за основу правильності розв’язку задачі береться кінцева відповідь. Неправильно виконана остання дія може звести нанівець всю попередню роботу учня.

Цілком зрозуміло, що життєвість даної ідеї залежатиме від того, як її сприймуть вчителі і працівники освіти, від яких в значній мірі залежатиме впровадження даної ідеї в життя.

Вчитель фізики

Синьківської ЗОШ І_ІІІ ст..

Боднар Н.І.